Особливу роль у вексельному обігу відіграє індосамент.
Вексель може бути переданий іншій особі (знаходитись в обігу) шляхом індосаменту, тобто з допомогою передаточного напису на зворотній стороні векселя або на приєднаному до нього аркуші паперу (аллонж). Він повинен бути підписаний індосантом (надписувач векселя). Індосант відповідає за акцепт і платіж. Він може заборонити новий індосамент у такому разі віне несе відповідальності перед тими особами, на користь яких вексель був після цього індосований. Індосамент переносить усі права, що випливають з векселя. Тут діє правило, що індосамент має бути простим і нічим не обумовленим. Будь-яка обмежуюча його умова вважається ненаписаною.
Індосамент буває: іменний і бланковий.
Іменний індосамент може бути здійснений на користь платника, незалежно від того, чи акцептував він вексель чи ні, або на користь векселедавця, або на користь будь-якої іншої зобовязаної за векселем особи. Ці особи можуть у свою чергу індосувати вексель.
Індосамент може не вміщувати зазначення особи, на користь якої він зроблений, або він може складатися з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). Індосамент на предявника теж має силу бланкового індосамента.
Індосамент виконує такі функції:
1. Функція передачі правових уповноважень. З допомогою індосамента вексель передається індосанту, до котрого переходять усі права, що випливають із векселя. Особа, яка придбала вексель, отримує правове підтвердження володіння цим цінним документом.
2. Гарантійна функція. Індосамент є основою виникнення відповідальності індосанта. Всі індосанти (а їх за одним векселем може бути декілька) несуть разом з векселедавцем (трасантом) та акцептантом (боржником) солідарну відповідальність за платіж згідно векселя.